Занепад замку

Перше і останнє падіння замку відбулося в буремні дні національно-визвольної війни українського народу проти польського панування 1648-1657 рр. Після переможної битви під Пилявцями війська повстанців рушили на Львів. Відповідно до рішення військової ради, основні козацькі сили здобували замки лише з ходу, а при активному опорі поляків облогу залишали на селянські загони, Наприкінці вересня 1648р. від війська М.Кривоноса відокремився загін під проводом полковника Дзевалава та Сотника Васильєва і Петра Костенка в кількості семи тисяч чоловік, який взяв фортецю в облогу.[18, 27]. Кількості оточення поляків не встановлено, але враховуючи їх паніку та навальний наступ козаків, слід припустити, що їх було не мало, причому всіх статей та віку. Тактику штурму замків козаками нам дає І.Крип’янкевич:”Про облозі фортець велике значення мала артилерія… Але головні оперативні завдання здійснювала піхота у взаємодії з саперними частинами. Довкола ворожих позицій з усіх сторін будувались шанці, вали, редути та інші укріплення. Для штурму стін застосовували великі дерев’яні щити, довгі драбини, і особливо “гуляй городи”…” Та очевидно, більшість цих засобів повстанці використати не могли, перш за все через особливості розташування замку на рельєфі. На допомогу козацтву прибув тритисячний селянський загін отамана Колодки, який за переказами був із села Підлісці. Діючи в околицях Луцька, він розгромив кілька менших замків та полишений поляками Луцьк[18], після чого підійшов до Кременця.

Існує кілька гіпотез щодо здобуття замку. За однією з них, міщани Кременця розповіли козакам про місце знаходження запасів пороху і селітри, Вночі зробили підкоп під стіною, де були розміщені ці склади, і висадили в повітря. Пролом у фортечному мурі дав змогу захопити замок. За іншою, залога, яка складалася з українців, домовилась з повстанцями, і вночі відкрила ворота(ця версія підживлюється місцевою легендою про кобзаря з Підлісець Данила, який пробравшись у замок, зумів переконати воїнів – українців перейти до своїх). Відсутність достовірних писемних свідчень змушує до певного аналізу даних гіпотез. Перша гіпотеза викликає певні сумніви: по - перше, на картинах та замальовках краєвидів Кременця 70-80рр. XlX ст. чітко видно, що теперішніх великих розломів у стінах немає, вони з’явилися на люстраціях 20-тих рр. XX ст., коли були наміри розібрати стародавні споруди на будівельний матеріал. Єдина сторона замку, яка слабо проглядається на замальовках знаходиться зі сторони гори Черчі. Можливо саме там і було здійснено козаками підкоп, враховуючи з того, що це було в дійсності найслабше місце у фортечних мурах. Стосовно здачі фортеці частиною української залоги, це здається малоймовірно з огляду на повне недовір’я до українців зі сторони поляків, що могло потягнути за собою відсутність воїнів українців у замку як таких або швидше всього строгий контроль за ними. Більш ймовірним виглядає співпраця замкової челяді із повстанцями, які в дійсності за попередньою домовленістю могли відкрити ворота або лаз(про їх існування свідчать дотепер збережені сліди замурованих ходів в стінах). Як би там не було, після шеститижневих облог замок здобули, шляхетську залогу вирізали, городні пограбували і зруйнували, а акти городські і обивательські до замкового колодязя викинули. Сотники Василів і Петро Костенко гостювали в Кременці 10 тижнів, зайняті були грабунком міста, причому усі сусідні села в попіл обернули.”[27]. З фортеці забрали гармати, запаси пороху і продовольства. Частково були зруйновані укріплення.

Наприкінці 1648р. Києво-Бельським шляхом поверталося через Кременець з Замостя до Києва козацьке військо. 1651р. через місто двічі проходили ворогуючі війська: спочатку з Тернополя на Берестечко козацькі, а 14 липня прибув король Ян Казимир з посполитим рушенням[72].

Постійні військові дії привели замок до повної руїни. Про результати знищення козаками міста і замку в актах францисканців від 8 червня 1649р. і 22 лютого 1650р., а також місцевих регентів Еусташего Газеля 8 березня 1650р. і Яна Непомуценя від 19 липня 1728р.

Після 1648р. ніхто не хотів з навколишньої шляхти надати допомоги по відновленню замку, а староста міст не піклувалися про відбудову замку і лише наймали кілька сторожів до замку. В пізніших люстраціях немає свідчень про спроби відновити замок.

Про масштаби руйнування свідчить люстрація 1664р.:… у с. Жолоби немає ні одного підданого, які б робили день на фільварках; гайдуків три, сидять на волоці повинність їх в замку відмінити і до обозу пахолків відправити, боярів троє, яких повинність є двірська послуга, за суди … зібрано 15флоринів.”.

Матеріали інвентаря 13 травня 1780р. згадує замок як сиву давнину:”…замок над Кременцем, на скалистій горі, муром навколо обтесаний, у давні часи спустошений і місцями обвалений. В ньому за муром знаходяться замкові будівлі, покриті деревом, закриті вони добре. Вежа мурована покрита гонтами, недавно відремонтована. При цій вежі мурований будинок для керуючого замком, потребує ремонту. Під замком були два дерев’яні мости, яких зараз нема, але їхні сліди залишилися”[15].

Люстрація 1789р. говорить: “Старе замчисько займає високу гору, має тільки обвідні стіни, в яких зроблені великі проломи в двох місцях, в стінах є ворота, на яких розташована верхня повітова вежа, а внизу коморка, на боці муру – будинок з дахом, одне вікно з решіткою: в цьому будинку дуже невдало поміщений міський архів. Під тим будинком зроблена нижня вежа: в цьому будинку дві кімнатки пусті.”